Ревякіна Анна, учениця 10 класу КЗ «Верхньосамарський ліцей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Хрипченко Світлана Петрівна

 Моя Україна майбутнього

Що означає мир для мене сьогодні? Питання, на яке я маю багато відповідей, але одна з них найкраще підходить: закінчення війни, мир, спокій та щастя в кожній родині. Але йде війна! Багато молодих хлопців та дівчат гинуть на війні через ворога, який прийшов до нас по невідомій причині. « Їм потрібно більше землі?» - інколи я задумуюсь над цим питанням. Можливо, це одна з причин.

Але ж країна-терорист і так найбільша в світі. Тоді навіщо? Здається, їм просто нудно і вони вирішили так пограти. Чи, може вони прийшли до нас через нашу родючу землю, наші чорноземи?

Наскільки я знаю, чорнозем – найкращий та найродючіший ґрунт в усьому світі. То хай пробачають, не ми ділили так землі. Не ми формували країни, тому нехай подякують Богу за те, що в них є, доки ще є. Хто знає, можливо, завтра то вже будуть не їхні землі.

Пишу я цей твір і думаю: « Який буде той день, коли я почую довгоочікувані слова « Війна закінчилася! Перемога!»

Мабуть, перше, що я зроблю, це заплачу від щастя і обійму всю родину. Зустрінусь з друзями, і вже не буду боятися просто ходити і говорити з ними. Вийду на вулицю і буду співати, танцювати від щастя.

Я вірю, що так і буде! Що не буде повітряних тривог, вибухів від ракет, бомб. Над нашими містами, селами літатимуть пасажирські літаки, а не військові.

Сподіваюся, коли закінчиться війна, наші захисники повернуться живими, будемо святкувати перемогу всією Україною і не тільки. Згодом почнуть відбудовувати міста та села, люди повернуться в рідні домівки і нарешті розпочнеться навчання.

Я хотіла б ще зустрітися зі своїми однокласниками в одному класі. Зараз я вже в десятому класі і хочу, щоб хоча б в одинадцятому класі ми всі зустрілися в нашому рідному класі за партами, а вчителі будуть розповідати нам нові теми.

Сподіваюся, Україна вступить в Європейський Союз, і війна швидше скінчиться. Наші архітектори зроблять нові дизайни міст та різних пам’яток архітектури, а будівельники в свою чергу відбудують, дещо відремонтують, і наша країна набере нових обертів. Кожне місто, селище, село будуть неймовірно гарними, що навіть туристи приїжджатимуть, щоб побачити красу України.

Наші краєвиди – справжня знахідка, адже природа у нас дивовижна. Ще до війни взимку їздили всі відпочивати в Карпати, не даремно ж. А от влітку гарно всюди: на Півдні – знаменита річка Дніпро, на Сході – крейдяні гори, на Заході – ліси та гори Карпати, на Півночі – моря.

В Україні найгарніші краєвиди, навіть сонце заходить по-іншому, раз побачиш і ніколи вже не забудеш таку красу. Ми удосконалимо нашу архітектуру, транспорт, зробимо метро не тільки в Харкові, Києві, і в Дніпрі, а майже в усіх великих містах. Взимку знов будуть сяяти села, всі чекатимуть новорічних свят без тривог і вибухів.

Всі ми будемо пишатись тим, що живемо, жили і будемо жити в Україні. Адже ніяка інша країна не може зрівнятися з нашою рідною Батьківщиною.

Україна – незламна країна, і ніякий ворог не змусить нас йому підкорятися. Зараз війна ще йде і поки що вона не скінчилася, але колись настане час і ми почуємо: « Перемога за нами! Ми змогли подолати ворога! Слава Україні!». З гордістю можу сказати, що моя країна найкраща – бо це моя Україна! Згодом все налагодиться, і все буде добре!