Мені 64 роки. Я мешкаю в Слов’янську з чоловіком і свекрухою. 24 лютого ми прокинулися від вибухів. Потім чоловікові зателефонував знайомий і сказав, що почалася війна. Невістка з маленькою дитиною виїхала далеко. Ми з чоловіком і свекрухою на два місяці виїжджали в Дніпро. Було тяжко в притулку, особливо старенькій свекрусі. Однак нас добре приймали. Годували обідами, давали гуманітарну допомогу. Ми повернулися, бо нікому було годувати нашого собаку, якого ми залишили вдома. Спочатку це робила сусідка. Згодом вона відмовилася, бо в неї погіршилося здоров’я. 

Коли повернулися, магазини не працювали. Вночі були обстріли. Не стало води й газу.

Зараз ситуація покращується, люди повертаються. Чути вибухи з боку Бахмута, однак Слов’янськ не обстрілюють. 

Я думаю, що війна закінчиться до кінця цього року або на початку наступного. Мені хочеться, щоб Україна вступила в Євросоюз, щоб  життя стало кращим, ніж було до війни. Щоб Україна була заможною, щоб нашу країну поважали інші держави.