З перших днів війни у ​​нас були сильні обстріли. Діти дуже боялися. Я був шокований тим, що війна прийшла в наш дім. Я допомагав людям, чим міг: і їжу розвозив, і допомагав волонтерам.

Коли снаряд прилетів до нашого двору, ми вирішили виїжджати. У мене була пасіка, важко було все покинути. Виїжджали ми також під обстрілами.

Тоді я не думав про труднощі. Іншого виходу не було, бо у селі було багато пошкоджень. Будинки сусідів також були обстріляні. Ми виїжджали серед останніх з села.

Дітей з дружиною я відправив за кордон, сам живу у Полтаві. Приїхав сюди, щоб бути ближче до рідного села. Я їжджу до Харкова на роботу.

Хотілося б придбати собі житло. Я не знаю, чи повернусь до села після війни. Головне, щоб війна закінчилась.