Вугледар, Волноваха, Сєвєродонецьк… Переселенці з міст, які російська армія зруйнувала вщент або які зараз перебувають під окупацією, малюють рідні місця такими, якими вони їх знали до війни. Акцію влаштували в Дніпрі, у Будинку мистецтв. Через створення акварельних пейзажів люди проживають свої незагоєні емоційні рани – тугу й біль за малою батьківщиною.
Через що пройшли під час повномасштабної війни, як дають собі раду з нинішнім життям та які місця зі своїх снів та спогадів обрали для малюнків, учасники акції розповіли проєкту «Ти як?». Матеріал Радіо Свобода.
Вікторія – учителька. Їй пощастило виїхати з рідної Волновахи в перший день війни, після першого ж «прильоту».
Вікторія, переселенка з Волновахи
Обрала для малюнка один з найулюбленіших об’єктів – паротяг сторічної давнини. Він нагадує їй про дитинство й про найрідніших людей.
«Малюється він непросто, але я обрала саме цей паротяг. Цей пам’ятник стоїть у нас в центрі міста, між центром і вокзалом. Мені дорогий він – мій батько був залізничником, а бабуся – працювала на залізниці все життя. А біля цього паровоза ми з малечею гуляли. Кажуть, що цей паротяг вцілів, а будинок поряд – зруйнований. Сподіваємося вернутися додому ну хоча б до літа наступного року, хоча наш будинок на 50% зруйнований, чи підлягає відновленню – не знаю», – говорить Вікторія.
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
