Я живу в селі Новокаїри на Херсонщині. Коли зайшли росіянці, дружину з дитиною відправив у Польщу, а сам залишився. Побував у полоні недовго, але вистачило цього. А так зараз знаходжуся вдома.

Залишався тут, бо не було вже куди виїхати. В селі казали, що тих, хто в АТО служив, не пропускають. Деякі проїхали, а я залишався вдома.

Уже коли наші воїни прийшли, нас звільнили, то почалася гуманітарна допомога. 

Шокувало відношення загарбників до нас, і ще дізнався багато про наших «ждунів», які тут були, їх у нас дуже багато.

Після того як русня пішла від нас, вони підірвали міст, потім десь неділю нічого не чутно було, а потім дізналися, що наші хлопці заходять. Зараз наш край знаходиться під обстрілом з другого берега.

Не буде нам спокою, поки росіян не вигонять з усієї території. А далі потрібно зробити якось так, щоб у них надовго не було бажання лізти ні до кого. Це країна загарбників. Вони не вміють нічого, крім як вбивати та робити людям зло.

Зараз найзаповітніше - це перемога, потім далі вже будемо відбудовувати все, все налагоджувати.