Село, в якому жила Вікторія Миколаївна, потрапило під окупацію. Російські військові пограбували її будинок і викрали сина – учасника АТО. Зараз він знаходиться в полоні.

Мені 50 років. Ми з чоловіком з села Мирне Пологівського району. До війни тримали господарство, працювали. А з її початком все перевернулося з ніг на голову.

24 лютого чоловік приїхав з роботи - його відпустили через те, що почалася війна. Місцями почали кружляти літаки і скидати бомби.

Першого жовтня, поки ми були у від’їзді, окупанти забрали нашого сина, винесли все з хати, з гаража. Син був учасником АТО, вони його схопили прямо на вулиці. Їм, щоб когось у чомусь звинуватити, багато не треба.

Сина ми знайшли у Василівці, три чи чотири рази до нього з’їздили. А потім нам сказали, що його відправили в Донецьку область. Він потрапив у полон, наразі знаходиться в Горлівці.

Ми зараз у Запоріжжі. Не збиралися виїжджати, але так склалися обставини, що довелося. Мирне з шостого березня під окупацією. Після референдуму окупанти сказали, що на виїзд потрібен дозвіл від адміністрації. Подали заявку в адміністрацію у Василівці, тиждень чекали на дозвіл. Нам його дали, і чотирнадцятого жовтня ми виїхали.  

Коли ще знаходилися в окупації, то їздили в Токмак по продукти, бо мали право пересуватися тільки по окупованій території через їхні блокпости. А як виїхали, то почали отримувати гуманітарну допомогу, пенсіонери змогли пенсії оформити.  

Війна закінчиться тільки нашою перемогою, по-іншому бути не може. Нашим хлопцям з передової бажаю витримки. Нехай вони всі повернуться додому живими.