Немм Дар'я, 11 клас, Херсонський ліцей №6

Вчитель, що надихнув на написання есе - Потапська Світлана Віталіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна змінила нас назавжди. Вона не лише руйнує міста та долі, а й відкриває нові межі стійкості та мужності. 1000 днів війни - це не просто статистика, це 1000 днів особистих втрат та болю.  24 лютого 2022 року- день, який залишиться в моїй пам’яті назавжди. Моя сім’я, як і вся Україна, прокинулась від звуків вибухів о 5 ранку, бо в п’яти кілометрах від нашого будинку був аеропорт «Чорнобаївка». Від того часу моє життя змінилося назавжди. Моя родина не наважилася виїжджати, адже палива в місті майже не залишалося. У нас його було обмаль, нам не вистачило б навіть доїхати до Миколаєва.

Наше спільне рішення: залишитися в Херсоні. Адже нашої піклування потребували старенька бабуся та хворий дідусь.

У кінці жовтня 2022 року після страшних повідомлень від рашистів, після систематичних відключень світла та інтернету ми змушені були залишити рідний Херсон. Коли ми заїхали на останній паром, я дивилася на своє місто і розуміла, що побачу його не скоро. З того моменту ми жодного разу не були вдома. Попереду на нас чекали нові стреси та випробування.

Наш маршрут був нелегким- Крим-росія-Білорусь-Польща-Україна. Перебуваючи в Криму, ми сподівалися на швидке повернення додому, але, на жаль, зробити це було неможливо.

Ми не відчули підтримки серед жителів Криму, а навіть, навпаки: одного разу вранці ми побачили на капоті своєї машини величезну подряпину. Але на цьому наш складний шлях не закінчився. Повернувшись в Україну, ми вирішили придбати в Києві житло. Через рік, як на гріх, у нас розпочинаються проблеми: забудовник хоче відібрати шматок земельної ділянки. На жаль, наші звернення до владних інстанції не дали нам позитивного результату.

Дуже боляче, що сьогодні, у таких страшний воєнний час, є люди, для яких гроші важливіші за людські права, чесноти… У кожного свій шлях для боротьби.

Кожен із нас може вибрати, яким шляхом йому боротися за правду. Справді, у сучасному світі домінування великих корпорацій та швидкий розвиток технологій ускладнюють пошук правди. Проте, це не означає, що вона недосяжна. Головне – не втрачати критичне мислення, перевіряти інформацію та шукати різні підходи до даної ситуації.

У якому б важкому становищі ми не опинилися, вихід із нього ми знайдемо завжди.

Таким чином, 1000 днів війни- це не просто цифра, це безліч моментів болю, страху, втрат та невпевненості. Але водночас це й час неймовірної сили, стійкості та відданості. Кожен день цієї боротьби формував мене як особистість, змушуючи переоцінити найважливіші цінності: дім, родину, свободу, життя.

Кожен із нас долає свої страхи, переживає втрати й бореться за світло серед темряви. Цей шлях поки, на жаль, не завершився, і, можливо, попереду на нас чекає ще багато випробувань.

Нелегкий особистий шлях дав зрозуміти мені, що наша сила не у відсутності страху, а в нашій здатності йти вперед, попри все. Війна змінила мене, але не змогла зламати. І хоча попереду ще багато невідомого, я знаю одне: я більше не боюся.