Мені 80 років, я корінний житель Красногорівки. Там прожив все життя до 2022 року. В мене є жінка, діти, онуки. Тепер мій дім згорів повністю, не залишилося нічого. Ми переїхали в Київ до дітей.
Все було неочікувано - почались обстріли. Ми дуже тяжко все це перенесли, адже ніхто не думав, що Росія на нас може напасти.
Ще у 2014 році від нас було два кілометри до лінії фронту. У нас не було газу, води. Ну, жили якось, дрова заготовляли, якісь свої були запаси.
Я працював в шахті 18 років, непогано заробляв. Ми приїхали у Київ і збирались ще з’їздити додому за речами, але сусідка зателефонувала і сказала, що нашу хату розбили, і вона згоріла.
Я себе раніше почував набагато легше, а зараз болячок куча.І мені дуже важко, і жінці. Все через цю війну.