На початку російського вторгнення була вдома в Голій Пристані. О 6:00 сестра зателефонувала й повідомила, бо вона військовослужбовець, а о 8:30 над містом літали воєнні гелікоптери й ми чули вибухи з боку Херсона, Антонівського мосту.

Під час війни зіткнулися з відсутністю медичної допомоги, так як лікарню й пункт швидкої допомоги було знищено.

Шокувало, що 6 червня 2023 року нас ще й затопило. Вода стояла  від 2,50 до 4 метрів. Місто було розбите, ще й затоплене. Нашу квартиру на першому поверсі затопило. Усе викинули. 

Стикнулися з гуманітарною катастрофою - адже на Лівобережжя Херсонщини ні Червоний хрест, ні місія ООН не привозили допомогу , окрім церкви.

Місто було затоплене, нічого не працювало, світла більше місяця не було, газу -4,5 місяці, а воду ли сих пір пити не можна.

Варили на даху п’ятиповерхівки .Церква нам привозила харчові набори, воду.

Дочка до війни жила в Києві, а ми з чоловіком та мамою залишилися в Голій Пристані.

Були приємні моменти - це допомога під час потоплення. Усіх мешканців перших поверхів селили в квартири повище, люди плакали, дякували. Варили на весь будинок , а потім через дах розносили.

У кого були надувні човни, то тихенько ними користувалися, щоб від будинку до будинку передати їжу , а ще рятували собак. Годували тварин усі. 

Працювала вчителем, зараз знаходжуся на простої. Професію змінювати не буду. Це моє покликання вже 30 років.

Є речі, які нагадують про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року - дах будинку засипаний уламками від снарядів, квартира затоплена.

А також є свиня й собака, яких взяли під час війни.