Ми з сім'єю мешкаємо в Донецькій області м. Костянтинівка. Коли почалася війна ,всі були вдома. Був спочатку шок, не вірилося, що це все правда.

Труднощі були, коли на початку війни,в Донецькій області відключили газ, воду набирали в колодязі, в бутилках привозили додому, їжу готували на дровах.

В той час прийшлося вирубувати пасатки.

8 квітня вирішила з сином, мамою та племінниками евакуюватися до Полтави, але попали під обстріл Краматорського вокзалу. Був поранений мій племінник та мама.

Це був для нас такий страх та шок.

На даний час повернулися до дому. Всі разом мешкаємо. Дуже тяжко на чужбіні. Але розуміємо, що треба знову виїзжати, бо в Костянтинівці знаходиться дуже опасно.

Працювала раніше вихователем, зараз безробітня. Роботу шукаю, але у нас зараз дуже тяжко щось знайти.

Є предмети, які нагадують  про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року - після обстрілу в м. Краматорськ залишилось багато речей, які були посечені осколками.