Ні я, ні моя сім'я, ніхто із моїх рідних не постраждав. У нас в Охтирці розбили мерію, ТЕЦ, залізничний вокзал і нафтобазу. В одне автогосподарство було влучання авіабомби: добре, що там газу було небагато. Розбомбили продуктову базу мережі продовольчих магазинів і влучили в трансформатор. Його вже полагодили за цей час. 

Ми з родиною не виїжджали. Їздив провідував свою доньку у Полтаву. 

У перший день масштабної війни я йшов на роботу, дивлюсь - біля банкоматів велика черга, і біля заправки теж. Я сів на маршрутку і поїхав на роботу. Мені зателефонував мій племінник-військовий з Чернівців і сказав, що війна почалася. Я приїхав на роботу, мені там повідомили, що розпочалася евакуація.

Проблеми були з готівкою, тому що гроші з банкоматів зняти було неможливо. Але у магазинах можна було розраховуватись безготівково. Через деякий час я вже міг спокійно знімати гроші. 

Дуже вразили бомбардування нашого міста. Стільки всього зруйнували! Фашисти навіть такого не робили у Другу світову. Двічі бомбардували військову частину. Загинуло понад 80 осіб.

Зараз у місті безпечно завдяки нашим захисникам.

Вірю, що війна закінчиться у цьому році. Рашисти вже деморалізовані: таких втрат вони не зазнавали ні в Афганістані, ані в першій і другій чеченській війні, не кажучи вже про Сирію. 

Мрію у першу чергу, щоб війна закінчилася, відбудувати повністю Україну, і щоб мене супроводжував успіх.