Мені досі не віриться, що це все розпочалось. Ми два місяці були в Обухові. Місцевий голова агітував, щоб виїжджали. Було неспокійно, часто були чутні постріли, тому просили виїхати. 

До Павлограда йшла велика колонна. Їхали години 3-4. А після Дніпра вже нормальна дорога була. Це у перші дні. А потім уже не так складно було виїхати. У нас було житло у родичів, тому й поїхали. А якби їхали у невідомість, то певне б залишилися. 

На початку війни з'явилися проблеми з роботою. Зупинились підприємства. З продуктами особливих проблем не було. Нам видавали час від часу гуманітарну допомогу.

Найбільший шок - це те, що сусіди з нами так учинили. 

Зараз я працюю, влаштувався ще й на іншу роботу. Ніби більш-менш життя налагоджується. 

Навіть не уявляю, коли ця війна може закінчитися. Розпочалася ж вона давно, ще у 2014 році. Але дуже сподіваюсь, що хоча б до літа.