24 лютого я прокинулась, новини не дивилась, нічого не чула, а коли прийшла на роботу, дівчата з переляканими очима сказали мені про війну. Ближче до обіду орки вже були в місті. І тоді вже почалося. 

Шокувало те, що були вибухи і людей багато загинуло. Найжахливіше, що одна дівчинка загинула, коли рашисти били по дитячому садочку.

Спочатку багато магазинів не працювали. Напередодні я купила хліб, то нам вистачило. Крупи були, картопля в погребі була, це виручало. З продуктами проблем не було. Аптеки спочатку не працювали, а потім можна було ліки купити. Світло вимикали, газ був, а так - все більш-менш нормально. Ми не збиралися виїжджати. 

Один наш родич загинув на війні. Люди гинуть, і це дуже страшно. 

Щоб боротися зі стресом, ходжу на фітнес - трохи морально розвантажує. 

Сподіваємося, що війна закінчиться у цьому році. Маю надію, що ми переможемо і все буде добре, все налагодиться на краще.