Мені 40 років. Мешкаю сама, маю батьків. Проживала в Бахмуті, зараз переїхала в Черкаси.

Початок війни був жахливий. Ніхто не міг такого навіть уявити. Але за два роки ми навчилися жити з цим.

Шокувало те, що мені довелося знову поїхати. Я взагалі-то з Горлівки, у 2014 році переїхала в Бахмут. Перед повномасштабною війною купила квартиру, і зараз знову в мене немає нічого.

Я виїжджала машиною, тому що в мене була травмована нога. Через це не могла їхати потягом. Я знайшла тих, хто зміг мене вивезти.

Треба просто на багато речей дивитися по-іншому. Головне – що наші близькі живі та здорові. Це найприємніше.

Хочеться, щоб майбутнє було мирним, красивим. Хочеться, щоб усе в нас було добре.