У Красногорівці вже три роки немає газу й часто вимикають електрику. У нас у квартирі тепло – господарі житла дозволили поставити грубку-буржуйку. А на сходовій клітці лежать складені дрова для розпалювання.

Ми сюди переїхали ще на початку війни, коли залишилися без дому. Від обстрілу в ньому завалилась стіна, уся техніка розбилася, дах було пробито.

Нас урятувало те, що цього дня ми поїхали з дому провідати родичів. Досі не можемо оговтатися від шоку. А наша 11-річна дочка Маша боїться виходити на вулицю. Досі не може забути, як бігла під обстрілом з вулиці до під'їзду.

Маша Желновацька, Красногорівка

Мій чоловік Віталій – інвалід першої групи, без допомоги не може навіть кухоль у руці втримати. У нього м'язова слабкість, за кілька років він з абсолютно здорового чоловіка перетворився на інваліда. Йому потрібна підтримувальна терапія, але в нас немає змоги оплатити курс лікування. І так живемо в режимі жорсткої економії.