Старцева Софія

8-А клас, Сумський навчальний заклад загальної середньої освіти №26

Вчитель, що надихнув на написання есе - Малофєєва Олена Сергіївна

Війна. Моя історія

Війна змінила моє життя... Життя кожного українця. Війна - це страшно, це втрати...Втрати найдорожчих нам людей… Життя розділилося на до і після… Щодня ми будували плани, не цінували хвилини, проведені разом із родиною. На сьогодні багатьох розділяють тисячі кілометрів... життя не має яскравих фарб, а час швидкоплинний, біжить, не обертаючись назад…

У кожного українця є своє 24 лютого, і в кожного воно різне,  кожен запам'ятає його на все життя. Скільки б хороших моментів не трапилося з нами за весь цей час, війна все одно залишить глибокі шрами в кожному українському серці..  Усе, що сталося, змінило кожного. Ми навчились цінувати просте, те, що маємо кожен день, але не звертали раніше уваги... спокій, незалежність, тишу... 

Спочатку повномасштабного вторгнення всім здалося, що це кінець... Щасливе життя скінчилося, почали всі шкодувати, що, можливо, не сказали комусь важливі слова, не придбали улюблену річ, яку давно хотіли, а зараз не маємо можливості це зробити із різних причин… У мене з'явилася собака, про яку мріяла з дитинства. Батьки подумали і сказали: " Якщо не зараз, то коли? Коли, як не зараз?" 

Дуже влучно сказала Ліна Костенко: "Нам треба жити кожним днем. Не ждать омріяної дати. Горіть сьогоднішнім вогнем, бо «потім» може й не настати". 

Обґрунтовуючи фразу відомої української письменниці, треба сказати, що життя на потім відкладати в жодному разі не можна! Поки будуємо нове завтра, проходить повз нас наше сьогодні. Тому не зволікайте! Живіть своїм життям, дивіться навкруги, чи все вас влаштовує? Якщо ні, то неодмінно змінюйте, і знайте, що все буде добре!