Поліщук Каріна

Заклад освіти: Відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету «Львівська Політехніка»

Викладач: Кіндрат Мар’яна Михайлівна

Моя Україна майбутнього

“У нас єдина мета – Україна свята,

нездоланна ніким і ніколи”

Не дивно, що у людей виникають питання: що на нас чекатиме після війни? Яким буде майбутнє України? Багато можна думати, але відповідь повинні знати лише ми.

Складно уявити, як може змінитися Україна, бо це, в першу чергу, буде надбанням українців, які творили державу під час і після війни. Рідна земля, не маючи можливості покладатися на інших, потребує нашої особистої турботи та відданості. Ми, як справжні нащадки України, маємо взяти на себе обов’язок бути вірними дітьми цієї країни, дбати про її спокій та примножувати добробут.

Вчинки українців повинні відображати віддане ставлення до рідної матері. Наша місія – не відмовлятися від неї, але, навпаки, дарувати країні благополуччя. Українці повинні розуміти, що минуле несе у собі не лише труднощі, але й можливості для майбутнього.

Ми – неньчині діти, і тому прийдешнє України знаходиться в наших руках. Спільна мета – не стати байдужими, але активно долучатися до створення щасливого та процвітаючого обличчя рідної країни. Пам’ятаймо про відповідальність перед нею, і тільки разом зможемо писати нові сторінки історії, визначаючи своє власне майбутнє.

Наша країна пережила найрізноманітніші випробування: підступні зради, криваві війни і роки неволі. Усіляко доводилося відстоювати свої права. Незліченні завойовники завжди прагнули володіти плодючою українською землею, але їхні намагання завершувалися безуспішно. Наш народ завжди стояв і продовжує стояти непохитно, захищаючи Україну. Незважаючи на все, люди стали ще міцнішими, ще сильнішими. Усе це, щоб будувати нову Україну – самостійну державу, здатну конкурувати за звання однієї з найкращих та найвеличніших країн світу.

Після перемоги я бачу Батьківщину, можливо, не наймогутнішою, але однією з провідних держав світу. Ми будемо прагнути до рівності з великими країнами та намагатимемося виборювати місце серед найкращих. Це, безперечно, є мрією для всіх націй, проте я впевнена, що для України це реальний сценарій.

Хочу, щоб моя Батьківщина була не лише країною на мапі, але і віддзеркаленням нашого колективного духу та прагнення до прогресу. У майбутньому я бачу Україну як державу, де кожна людина – це коваль свого власного щастя та успіху. Наша нація стане маяком у культурі та лідером у сфері інновацій. Замість того, щоб лише слідувати за трендами, ми будемо визначати їх, стаючи піонерами в науці, технологіях та соціальних змінах.

Українська культура стане важливим елементом нашого життя, збагачуючи світ своєю унікальністю, де кожен матиме змогу розкрити свій талант. Відвідування різноманітних культурних заходів буде відбуватися не під дією зовнішнього тиску, а стане вираженням внутрішнього бажання до самовдосконалення. Ми будемо мати безліч талановитих художників, поетів, письменників, артистів, яких цінують за кордоном, які будуть просувати українську мову і традиції.

Майбутнє України – це також об’єднана суспільна свідомість, де кожен громадянин розуміє свою роль у будівництві кращого завтра. Відповідальність перед нащадками і бажання покращення стануть тими каталізаторами, які прискорять наш прогрес.

Це буде країна, яка зберігає своє коріння, але не боїться розпускати нові гілочки вперед. Наша Україна майбутнього – це той образ, якого варто прагнути, бо він віддзеркалює наше спільне бажання побудувати  Батьківщину, у якій хочеться жити і працювати.

Моя мрія – внести свій внесок у розвиток України. Кожен має усвідомлювати свою роль у колективі, розуміючи, що він є не просто індивідуумом, а складовою частиною нашого народу. З цього випливає обов’язок дбати про добробут своєї держави та докладати всі можливі зусилля для її постійного розвитку. Але для досягнення цієї мети, нам, українцям, необхідно бути об’єднаними, працювати разом для того, щоб Батьківщина процвітала і ставала кращою рік за роком. Нехай кожен крок, що ми робитимемо, буде шляхом до нових досягнень, які сприятимуть розвитку України.

Отже, продовжуємо йти дорогою до тієї мети, що поставили наші прадіди – до щасливого і вільного майбутнього Батьківщини. Чи довго ще йти і чи ближче українці до цілі – невідомо. Але багато чого залежить від зростаючого покоління, яким є ми. Кожен здатен стати невичерпним джерелом ідей та інновацій для рідної та вільної Української держави.

Нехай феніксом стане Україна, яка повстане з руїн війни на шляху до процвітання!