Я проживаю в Запоріжжі. До війни працювала в поліклініці. Зараз - безробітна. 

Коли дізналася про початок війни, хвилювалася. У першу ніч не могла спати. Хвилювання так і не минуло. Через це погіршився стан здоров’я. 

У перші дні війни були великі черги в аптеки й банкомати. Неможливо було дістати ліки: все розкупили. Продукти й вода були. 

Під час однієї з ракетних атак у моїй квартирі вилетіли вікна. Довелося вставляти нові. 

Якщо ситуація погіршиться, можливо, доведеться виїхати. В іншому випадку не збираюся залишати домівку. 

Відволіктися від того, що відбувається, допомагає спілкування з рідними й друзями. 

Сподіваюся, що війна закінчиться в наступному році.