Я працюю вчителем. Коли почалась війна в Добропіллі, школи закрились. У місті почався хаос. Закрились магазини та аптеки, не стало води й електрики. Я боялась лягати спати, бо обстріли починались вночі. Постійно телефонувала знайомим, ми ділились один з одним інформацією про те, що відбувається у місті. 

Я виїхала до Бучі. До Добропілля їздила влітку. Мій чоловік залишається в Донецькій області, працює на Білозерській шахті. 

Я чекаю миру. Живу у постійному стресі. Намагаюсь у кожному дні знайти щось позитивне.