«Одразу пил, мене оглушило. Підняв штанину, думаю, все зрозуміло, поранило»

Максим Шепельський, 16 років:

Ми з другом пасли кіз. Почалася десь далеко стрілянина. Потім з нашого блокпоста, який від нас недалеко, почав бити ніби як міномет. Ну ми пасли собі спокійно, все нормально. Потім прилетіла міна до знайомого дядька. Ми пішли, подивилися, повернулися назад. Я подзвонив додому, сказав, що ми йдемо. Не встиг повернути голову – одразу пил, оглушило, у вухах пищить. Підняв штанину, думаю, все зрозуміло, поранило. Друг начебто нормально, встав, ми пішли.

Потім викликали швидку. Швидка відмовлялася їхати, тому що стріляли. Але все-таки приїхала швидка, ми поїхали в лікарню.

У лікарні мене допитували, де ми були, як так вийшло? Навіть задали питання, що звідки летіло? Але я і сам не знаю, звідки воно летіло. Такий виразний звук – бум! І тиша, і одразу все замовкло моментально.                                                    

Якщо чесно, я розгубився. Що робити? Навколо кози – половина пішли, половина лежать. Я намагався йти, але мене ніби щось тримало. Підняв штанину – побачив, що поранило.

Сестра перев’язала рану мені. Другові теж чиркнуло по коліну, ще трішечки – і в чашечку влучило б. У мене середньої тяжкості поранення, сказали, один осколок у зв’язки пішов, a інший – під нерв. Сказали, що якщо «ми витягнемо з-під нерва, то можеш залишитися без ноги».

Буває, коліна крутить, болять на погоду, коли похмуро. Зняли гіпс, я почав розробляти, потихеньку ходив. Спочатку по дому з паличкою, а потім нормально. Давав навантаження. На велосипеді розробляв потихеньку – і нормально почав ходити.

На навчанні фізкультура – там розробляю. Інші хлопці перекат роблять, а я стою. Фізрук не зрозумів, каже: «А що ти стоїш?». Я кажу: «У мене осколкове поранення». «Коли ти встиг?» І сказав: «Перекат не робиш, не присідаєш, а бігати можеш». Тим паче лікарі говорили бігати, але не сильно.

Я хочу передати велике спасибі Рінату Ахметову за те, що він оплатив мені операцію, оплатив путівку. Я навіть не знаю, як і пояснити, мені дуже подобається тут. Хоч як-небудь відпочити від бойових дій. Коли я був удома, лягав спати десь о 10-11 годині ночі, тому що стрілянина була. А тут я рівно о 9 лягаю і нормально. І не переживаю, що стріляють.

Старша сестра Юлія:

 У нього осколкове поранення, і кожен місяць у нього накопичується рідина в колінному суглобі.

Тоді я була вдома. Максим пас з другом кіз. І почали стріляти дуже сильно. Максим постраждав. Його поранило, ну і друга його теж поранило. У друга витягли всі осколки. А ось Максиму один витягли, а інший залишився в нозі. Пам’ятаю, що я обробляла їм рани, намагалася першу допомогу надати.

Майже щотижня такі випадки у нас. Летять осколки, снаряди. Потрапляють у будинки. Страждають люди. Нашому Максиму просто пощастило, народився в сорочці.

Нам запропонували поїхати [в санаторій], Максима реабілітувати. Нам зателефонували з Фонду Ріната Ахметова і запропонували – ми погодилися. Не впоралися б самі. Якби не допомога, я не знаю, що б зараз було.