Ми пережили окупацію і дочекалися визволення Херсона. Але через постійні обстріли вимушені були евакуюватися заради дітей. Ми багатодітна родина: найменшій донечці 1,9. Наразі живемо в Івано-Франківську і я, як мама, дуже стараюся заохочувати та відволікати дітей прогулянками та гуртками. Дуже хотілося б оздоровити дітей, щоб вони спілкувалися з дітьми.

Я помітила, що діти стали сором'язливі, невпевнені в спілкуванні з однолітками. Більше року не ходили до школи, займалися дистанційно і це також вплинуло на емоційний стан дітей.

Найбільш шокуючим було те, як швидко захопили наше місто. Страшно і огидно, як люди зраджували, ідучи на співпрацю з окупантами. Важко було дивитись, як окупанти грабували місто і вивозили все, що бачили. Болісно від того, що вони руйнували, розпалювали баржі та заводи. І ще багато чого...      

Дуже тяжко було з ліками. Ми замовляли з Одеси волонтерами і чекали місяць, а потім взагалі перестали пропускати… Дуже були високі ціни їжу, ми м'ясо дуже рідко купували, засоби гігієни та побутова хімія - це стало просто нереально дорого. 

На другий день після визволення діти дочекалися рідного дядю, який на дві хвилини зайшов і подарував їм справжню кулю від автомату. Ця зустріч і пам'ять на життя…