Андрій Сергійович досі пам’ятає, як сильно злякалася його дитина, коли побачила російських військових, які зайшли в їхнє село. А коли загарбники почали погрожувати місцевим – він одразу вивіз свою сім'ю в безпечне місце

Я з Новопрокопівки Токмацького району Запорізької області. Ми з батьками займалися господарством. За пів року до війни мені зробили операцію – видалили шлунок, все пройшло добре.

Коли почалася війна, мій батько лежав у Запорізькій обласній лікарні. 24 лютого ми почули звуки вибухів, зателефонували йому, а він каже: «Здається, війна почалася».

Найскладніше було, коли в наше село зайшли окупанти, поставили блокпости. Моя дитина забилася в куточок і трусилася.

Коли були удари по Запоріжжю, також боялися. На автовокзал глиби прилітали.

Окупанти сказали, що буде референдум. А ще попередили, що штрафуватимуть, якщо діти не ходитимуть до російської школи. Лякали, що взагалі можуть забрати дітей. Після цього ми одразу вирішили, що треба виїжджати. Виїзд був більш-менш спокійний і швидкий.

Бабуся й дядько там залишилися. Дядько всіма силами захищає дім, щоб туди росіяни не заселилися.