Після того, як в село ввійшла російська армія Ніна Іванівна пів місяця переховувалася в погребі. Окупанти грабували місцевих жителів, а декого навіть виганяли з дому. Не витримавши такого, Ніна Іванівна покинула свій будинок і виїхала в безпечне місце

Мені 62 роки. Я жила в селі Червоне Запорізькій області. 

Коли почалася війна, не стало світла. Вода була завдяки колодязю. Я й односельчанам дозволяла користуватися ним. З приходом російських військових почалися обстріли. І в мій будинок потрапляли осколки. 

Окупали ходили по дворах і шукали українських військових. Рилися в речах, забирали продукти. Брали все підряд. Було й таке, що виганяли місцевих жителів з будинків, а самі заселялися. 

Я два тижні просиділа в підвалі, а потім виїхала разом із сусідом. Ми вчасно це зробили: тоді ще пропускали через блокпост. Я місяць прожила в Дніпропетровській області, а потім поїхала в Польщу. Нещодавно повернулася. Зараз живу в Запоріжжі. Тут мешкає одна з моїх доньок. Ще одна – в Криму. 

Хочеться додому. Вірю, що війна скоро закінчиться і я зможу повернутися. Хоча після перемоги все рівно буде важко, поки все відбудується. Скільки ж усього розбито, скільки всього не вистачає! Незрозуміло, як і де далі жити.