Перший день війни я не дуже добре пам’ятаю... Тільки пам’ятаю, що сиділи по підвалах, поки танки їздили та стріляли. У мого онука цукровий діабет, він дуже злякався цього гуркоту. Поруч усе горіло, в сусіднє село влучили. Моя дочка живе в Єлизаветівці, так там потрапили на город. Загалом, було дуже страшно.

Наш будинок, слава Богу, не постраждав. Костянтинівку взагалі найстрашніше минуло.

Зараз стало важко. Ми не можемо купити, що потрібно, у нас усе дорого або потрібно їхати кудись. Вода в нас своя, але не дуже добра, доводиться купувати. А з транспортом і постачанням продуктів дуже погано...