Ми живемо на лінії розмежування. Перестрілки тут не вщухають ні вдень, ні вночі. Небезпечно перебувати навіть у власному дворі.
Нещодавно ми пережили справжній жах. Було затишшя – і ми всією сім'єю вийшли попрацювати на городі. Перший же приліт снаряда влучив у наш туалет. Осколки, природно, полетіли у двір.
Чоловіка поранило, витягти осколок з ноги лікарі не змогли. Побоювалися, що після цього він не зможе ходити. А дочку Карину контузило.
По допомогу вирішили не звертатися, але її госпіталізували через кілька днів. Терпіти головний біль у Карини вже не було сил.
Зараз дочка намагається надолужити шкільну програму, але не завжди відвідує заняття. Буває, що вранці телефонують вчителі, кажуть, що почалися обстріли й до школи йти не треба.