Наша багатодітна родина була вимушена евакуюватися з рідного міста. До війни всі п'ятеро братів і сестер жили разом. Війна розкидала всіх по різних містах України. Під час евакуації ми попали під обстріл.

Зараз ми мешкаємо в Вінниці в орендованої частині будинку, старші діти живуть в інших містах. Всі наші друзі роз'їхалися. Школа, де навчалася Ксюша, зруйнована. Ми зробили все можливе, щоби наші молодші діти Ксюша та її брат Артем, в якого синдром Дауна, навчалися та продовжували тренуватися, як у Херсоні. На жаль, ми досі не маємо роботи. Але я, як голова громадської організації, весь час продовжую займатися громадською діяльністю, допомагаю родинам, в яких виховуються діти з ментальними порушеннями. Найбільш важким та шокоючим були приходи російських солдат в наш будинок, обстріл під час евакуації, не можливість жити разом зі свома дітьми. Під час евакуації не було необхідних ліків для молодшого сина з інвалідністю, нестача їжі.