Я Захар, мені 10 років. Моя родина була всю окупацію. Виїхали тільки тоді, коли прийшли Наші хлопці. Наші мужні воїни ЗСУ. Бо ворог став обстрілювати нещадно наші домівки.

Зараз я навчаюся в місцевій школі і чекаю того дня, коли можна буде повернутися додому.    

Під час окупації я почав заїкатися від обстрілів та окупантів. Я не хотів розмовляти російською, так як вимагали окупанти. На вулиці я постійно мовчав, щоб з ними не заговорити українською. Окупанти заселилися біля нашої квартири. Було дуже страшно.  

Сили нашим воїнам, щоб вони перемогли ворогів.