До початку війни я був у гостях у Криму. В даний час проживаю в селищі Вільхове. До цього мешкав як переселенець із села Муратова у Новоайдарі. Але там будинок згорів.

Про те, що все змінилося, я зрозумів ще восени у Криму. Все відбувалося на моїх очах. Мені хотілося б забути все, особливо пожежу, бо в мене все згоріло.

2020 року я хотів поїхати до Луганська. Приїхав, а будинок продано. У мене в Криму залишилися діти та онуки, а я не можу до них потрапити.

Зараз я мешкаю на квартирі у Надії Георгіївни. Вона прекрасна, хороша і чуйна людина. Ми з нею підтримуємо один одного як брат та сестра. Нам дуже важко. Має в Білгороді дітей, але вони не можуть сюди приїхати. Ми залишилися віч-на-віч із бідою.