У 2015 році в смт. Тельманово я народжувала першу донечку. Під пологовим стояли танки. Я була одна у всій лікарні. Я народила ввечері, а зранку нас обстріляли. Мені сказали терміново поїхати додому. Згодом почали накривати нас Гради. Підвалу не було. Я поїхала до тата в Новоазовськ, але там почали стріляти ще сильніше, і я з донькою виїхала в м. Кам'янське. Там нас поселили в модульне містечко. Після Градів ми дуже довго звикали до салютів. Я перероблювала документи дитині. Потім я народила другу доньку, і все було добре, поки не настав лютий 2022 року. Тоді, після пережитого в 2015 році, я злякалась. Сестра була в Маріуполі, і коли вона перестала виходити на зв'язок, я вирішила зберегти дітей, і ми поїхали до Чехії. Але через короткий час ми зрозуміли, що Україна - то є саме рідне місце.

Спочатку люди скуповували все, але потім ми могли купити необхідне.