Я в шістдесят чотири роки втратив ноги. А до цього понад тридцять років пропрацював у шахті електрослюсарем.

 Дванадцять років тому почали боліти ноги. Спав усього по 3-4 години на добу – так боліли нестерпно. Постійно приймав препарати, що розріджують кров, інакше інсульт і смерть. Але проблеми із судинами нікуди не поділися, і мені ампутували обидві ноги.

Після операції, чесно зізнаюся, не хотів жити. Врятувала мене моя дружина Лідія Олексіївна, вона постійно поруч. І навіть коли обстріли, не кидає мене, залишається вдома.

На вулиці я майже не буваю. Візок для прогулянок зламаний. Зате в лікарні хоч-не-хоч, а з'являтися треба регулярно, щоб підтвердити інвалідність. Довідка про інвалідність потрібна, щоб держава раз на місяць давала гроші на ліки. Але сума така мізерна, що ми думаємо: чи варта вона того, щоб нам так мучитися. На медикаменти у нас йде вся пенсія. Тому ми раді будь-якій допомозі.и.