Тетяна завжди буде пам’ятати Бахмут — місто, де вона жила й працювала до повномасштабного вторгнення. Останні роки перед війною жінка працювала медичною сестрою в інтернаті для дітей із психічними та фізичними розладами. Та коли війна увірвалася в її життя, вона стала старшим волонтером на першому пункті незламності в Бахмуті.

Взимку 2023 року Тетяна змушена була покинути рідне місто. Вона переїхала до Костянтинівки, де очолила волонтерський шелтер. Робота була важкою і виснажливою. Жінка перенесла інфаркт, а вже через місяць повернулася до роботи, щоб допомагати людям, які втратили свої домівки.

Особливо запам’яталися Тетяні діти, яких привозили до шелтеру. Одна з історій, яка врізалася в її пам’ять, — це евакуація чотириденного немовляти разом із сестрами, які залишилися без матері. Такі моменти нагадують їй про те, наскільки важливо дарувати людям віру в те, що вони потрібні.