Наша родина впродовж 7 місяців знаходилась в окупації. Після деокупації через щоденні обстріли, ми вимушені були виїхати в м.Харків. Наразі ми проживаємо в гуртожитку, а наша домівка в Дворічній зруйнована. Зараз немає розуміння, як нам жити далі.

В окупації ми були як у клітці, не мали змоги виїхати і не розуміли, яка ситуація на неокупованій частині України. У нашому населеному пункті зв'язку не було. Місяць жили без світла і води. Готівки не було, банк не працював. Медикаменти та їжа дуже дорого коштували. Їли тільки те, що виростили на городі.

 Всі речі залишилися в Дворічній, у нас немає можливості туди повернутись. Півроку дитина не мала змоги вийти з власного подвір'я, всюди були озброєні військові рф. Через наше селище постійно йшли колони з озброєнням та літали військові літаки.