Я не вірила, що почалась війна. В моїй голові не вкладалось, як таке можливо? Хотілось, щоб все це стало сном, але реальність мене наздогнала. Не стало води, світла й газу. У мене проблеми з суглобами, важко було носити баклажки на п’ятий поверх. 

Найбільше мене шокувало, що треба було евакуюватись. Я рік прожила в Естонії у доньки. Мені там стало зле, і я приїхала додому. 

Я намагаюсь себе підтримувати. Допомагаю плести сітки для військових, також розселяю переселенців. Ця зайнятість мене відволікає. 

Сподіваюсь, що в Україні буде мир, що ми відбудуємо нашу країну.