В 2019 році я з донькою переїхала з непідконтрольного Україні Свердловська на Луганщині до Маріуполя. З початком війни наш Східний мікрорайон почали обстрілювати першим. Ми переїхали до знайомих, де тоді було більш безпечно, і до кінця березня перебували там у сховищі одного з будинків.

Війна повністю змінила мій світогляд, змусила розчаруватись у деяких людях з проросійськими поглядами. Крім того, Маріуполь поглинула гуманітарна катастрофа, не було їжі й питної води.

Нам з донькою пощастило виїхати. Та коли ми прямували до місця евакуації, дитина бачила трагічні руйнування міста і чимало вбитих людей просто неба.

Шлях до вільної території був надскладним. Найприємніший момент - коли ми побачили на блокпостах українські синьо-жовті прапори. Ну і, звичайно ж, наші котики!

Моя дитина важко пережила все, що з нею сталось за цей час. Вона замкнена, майже постійно перебуває в зачиненій кімнаті, весь час проводить в інтернеті. Їй потрібна допомога.