Мені 48 років. Я підприємець з Гуляйполя. У мене був свій продуктовий магазин і велике господарство. Я різав свиней, а дружина продавала м’ясо на базарі. Через війну довелося покинути будинок і виїхати. Господарство випустили в степ. 

У перші дні війни зникло світло. З березня почалися обстріли Гуляйполя. Ми тиждень просиділи в підвалі. 

Потім мер міста оголосив загальну евакуацію. Одинадцятого березня ми виїхали в Закарпаття. Взяли з собою лише документи. 

П’ять місяців прожили на Закарпатті. Життя там виявилося дорогим, тому у серпні ми переїхали в Запоріжжя. Я забрав з собою маму. Їй 74 роки. Вона ледь пересувається по квартирі. Старша донька живе окремо. Меншому сину 16 років. Він мешкає з нами.

Ми наживали все своєю працею. Побудували будинок, організували бізнес, а тепер залишилися без нічого. У нас немає здоров’я починати все спочатку. Ми їздили подивитись, що трапилось з Гуляйполем. Зараз це покинуте місто, майже повністю зруйноване.