«Почали розгрібати завали й почули тоненький голосок онука»

Олександр Ястребов:

Прилетіли рано-вранці літаки і, напевно, помилилися, або не знаю, і скинули бомби в центр міста. Це було о 6 ранку 14 липня 2014 року.

Влучили в чотириповерховий житловий будинок. Зруйнований був повністю перший під’їзд, де проживав Богдан, мій онук, з батьками. І середній під’їзд повністю до фундаменту був зруйнований, увесь під’їзд. Богдан просто дивом залишився живий. З під’їзду, хто там був, усі люди загинули. Один він залишився живий.

На другому поверсі він жив. Плитою перекриття йому придавило таз. Тулуб був вільний. Вийшло таке віконце. Спочатку він засипаний був повністю, коли почали розбирати. Я приїхав десь через пів години. Я в сусідньому селі живу. Почали розбирати, багато людей з’їхалося, МНС, приїхали з шахт навантажувачі, кран, екскаватори. Почали шукати когось, може, хтось живий залишився.

Спочатку були з верхніх поверхів мертві всі. Потім почули його тонкий голос. Він був у свідомості, він увесь час свідомість не втрачав. Голосу практично в нього вже не було.

Він почав тата кликати: «Я тут, тату!» Плакати. Велике питання було, як його звільнити. Тому що ось він, бачиш його, але плиту перекриття прибирати дуже небезпечно, на ній лежали інші плити. Ну, хлопці – молодці МНСники. Вони зрозуміли, як правильно треба. Дуже напружений момент був, але витягли його.

Стояли швидкі допомоги, тут вже чекали, може, хтось буде живий. Відправили його в центральну міську лікарню в Сніжне. Зробили рентген. Виявилося, перелом таза і тазостегнових кісток. Стан був дуже важкий. Спочатку начебто нормально, а потім стало йому гірше, гірше.

Викликали реанімацію з Донецька і відправили в дитячу обласну лікарню. У нього крововтрата була внутрішня. На другий день почали відмовляти нирки. Йому кілька разів повністю міняли кров. Він був на межі майже місяць.

З липня до листопада він не ходив. Зсув таза, сказали, у межах норми. Подивимося, як воно далі буде.

З весни почали телефонувати мені зі Штабу Ріната Ахметова і пропонувати допомогу в оздоровленні та проходженні реабілітації в санаторіях або Запоріжжя, або Слов’янська. Але я вибрав Слов’янськ, тому що мені сюди легше добиратися, місця ці знайомі. Подобається мені тут природа, повітря.

Велике спасибі Рінату Ахметову за те, що він надав нам цю можливість оздоровитися. Набагато онук став спокійнішим, уночі спокійніше спить. Так він, в принципі, щоночі десь о першій годині ночі кричить, кричить, боїться чогось. Зараз трішки легше йому стало. Він став більш розкутим, веселішим. Великі зміни відбулися.

Богдан Ястребов, 6 років:

Засипали мене камінням. А потім будинок розрився. Коли я впав у яму велику, там ніжки мої впали. А я тримався за дорогу. Ось така дорога була. І там яма.

Олександр Ястребов:

Я коли під’їхав, глянув на будівлю, відразу сказав, що там живих нікого не може бути. Надії практично не було. Тому це велике диво, везіння, я не знаю.

Зараз, зважаючи на те, що через два роки з ним сталося, вже чого ми добилися, я вважаю, що як би там не було, він легким переляком відбувся. Зараз, коли все пройшло, ці переживання й біль, я вважаю, що йому дуже пощастило, що він живий і може рухатися.