Володимир Вікторович о 4-й ранку 24 лютого почув вибухи, і стало зрозуміло, що почалася війна. Чоловік відчував тривогу, але вирішив, що потрібно якось допомагати. Він долучився до волонтерської діяльності: спершу возив речі, а потім допомагав із плетінням маскувальних сіток, виготовленням окопних свічок та "кікімор" для військових. Волонтерська робота стала важливою частиною його життя, і він продовжує робити все, що може. Найстрашнішим моментом для Володимира Вікторовича був ракетний удар по житловому будинку у Дніпрі, коли був знищений цілий під'їзд.