Алевтина Василівна 24 лютого 2022 року, збираючись на роботу, почула оголошення про війну і заплакала. Цей день назавжди закарбувався в її пам’яті через жах, страх і сльози. Жінка одразу почала шукати способи допомогти військовим. Вона приєдналася до волонтерів. Випікала ватрушки з сиром, які передавала захисникам. Алевтина Василівна зізнається, що до вибухів і сирен звикнути неможливо. Найстрашніший момент для неї був, коли бомбили Південний машинобудівний завод, розташований неподалік від її дому. Ці страшні звуки супроводжувалися молитвами за людей, які були в епіцентрі вибухів.