Ірина Шашенко працює вчителем у Бородянському академічному ліцеї, викладає українську мова та літературу. Місяць її родина пробула в окупації.   «Перший раз, ось як над головою йдуть ці постріли. Ну, не відчуваєш, чи ти живий, чи ти мертвий. Серця не відчуваєш. Його немає", — згадує події березня 2022 року освітянка. 

Але згодом Ірина та її рідні навчилися розпізнавати небезпечні звуки та користуватися паузами. «Танки їдуть, наприклад. Ти по звуках орієнтуєшся, в який бік поїхали. І раз виїхали колони, значить чоловік може піти до брата набрати картоплі», — розповідає про виживання викладачка.

Ірина бачила, як розбомбили будинок, в якому перебували люди. Ракети пролетіли прямо над її головою: «Пряме попадання в п'ятиповерхівку. 50 метрів – і наш будинок». Від страху рятувала себе та родину читанням книг та спілкуванням. «Правило, яким користувалася наша сім'я, — залишитися людиною», – дає пораду пані Ірина.