Марина Олександрівна виїхала з Дніпропетровської області в Запоріжжя. Її п’ятирічний син настільки злякався вибуху, від якого прокинувся у перший день війни, що й досі боїться гучних звуків. У самої ж Марини з’явилися проблеми з серцем 

Мені 27 років. У мене є п'ятирічний синочок, мама і бабуся. Ми жили в селі Іллінка Дніпропетровської області. Нам довелося виїхати в Запоріжжя.

Вранці 24 лютого ми прокинулися від гучного вибуху. Дитина дуже злякалася, вона й досі всього боїться.

Одного разу неподалік він нас було влучання – чотири будинки знесло, чоловіка розірвало.

Я залишилася без роботи. Виникли труднощі з грошима. Я не могла сину купити ні одягу, ні взуття. А коли ще знаходилися в Іллінці, захворіли і не могли дістати ліків: і коштів не було, і аптеки не працювали. На квиток гроші вислав знайомий. Ми взяли лише найнеобхідніше і поїхали. 

Приїхали в Запоріжжя, бо нас сюди дядько покликав: сказав, що є вільна кімната. У нього померла дружина. 

У мене виникли проблеми з серцем. Тільки чую вибухи –  одразу погано стає.