У нас у селі Тоненьке жителі страждають від інфарктів, інсультів, онкології, втрачають зір і слух. На психіку дуже негативно діють звуки пострілів і вибухів, вигляд руїн.
У мене було два інсульти з різницею в тиждень. У моєї дружини – тричі, її лікарі буквально заново ставили на ноги. У нас таких постраждалих у Тоненькому кожен другий.
Живемо як живеться. Прожив день – і слава Богу. Ось сусід виходить, кричить: «Сусіде! Ти живий?!». Виходжу, відгукуюся. Усе. Ось це в нас перегук.
Зараз є шанс на краще життя – у нас поступово почали відновлювати свиноферму. Тому, може, у людей буде робота.