Я живу неподалік від Нікополя. Не вірила, що в Україні почнеться війна. Коли почула вибухи, довелося повірити. Ракети літали над головою. 

Коли підірвали Каховську ГЕС, у селі не стало води. Це стало масштабною катастрофою. Довелось пробивати свердловину. Потім почали розвозити технічну воду. 

Мене приємно вражає допомога благодійних організацій. Я маю інвалідність. У мене двоє дітей, також маю стареньких батьків. Я вдячна всім країнам, які не лишились осторонь біди в Україні. 

Я з дітьми відвідую психолога, бо у всіх є травма війни. Син не розмовляє зі мною. Все це дуже важко. 

Я б хотіла бачити майбутнє без війни. Дуже хочеться миру.