Війну я зустріла у Слов’янську. Я не спала вночі, а потім почула вибухи. З новин дізналась про початок війни. Потім обстріли стали частішими. Було дуже страшно. Літали снаряди та ракети. У місті почалися проблеми з продуктами й водою. Магазини та аптеки закривались. 

Півтора року ми прожили на Кіровоградщині. Саме туди евакуювалась організація, де я працювала. Для переселенців надавали гуманітарну допомогу. Це дуже допомагало. 

За сімейними обставинами я з родиною повернулась додому. Через обстріли була пошкоджена труба у нашому будинку. Чоловік усе відремонтував, і газ знову з’явився. 

Зараз мене лякають невідомість та страх за майбутнє.