Гуляйполе опинилось під окупацією від першого дня війни. Перший вибух застав мене на вулиці – підірвали міст. Я бачила танки росіян у селі та зрозуміла, що я під окупацією.

Обстріли тривали дуже сильні, ракети прилітали у різні куточки села.

Я спала вдягнена та взута, аби бігти у погреб будь-якої миті. Із села мене вивіз зять. Спочатку я жила у сина в Дніпрі, а потім переїхала до Запоріжжя ближче додому. Їхати у Гуляйполе страшно, бо бойові дії тривають. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться, і я повернусь додому назавжди.