Я — домогосподарка, у мене двоє дітей. Мати-одиначка. Живемо із батьками. До війни життя було спокійніше, була впевненість у завтрашньому дні. Коли почалася війна, страшно було.

Ми виїзжали на деякий час, тут сильно стріляли. Потім повернулися, у льоху ховалися. Дах у нас і досі побитий.

Все хотілося б забути, як страшний сон. Загалом не згадувати, що таке було.