Я працював на залізниці. Напередодні війни пішов на пенсію. До війни було добре, а відколи вона почалася, дуже моторошно. 

Зранку почув вибухи. Ввімкнув радіо і телевізор - там оголосили про війну. Був шокований, звісно. 

Найгірше було, поки ми були в окупації. Ми весь час були вдома. Росіяни ходили по дворах, по хатах, усе перевіряли: і шафи, і гардероби. Заходили у погреби, гаражі. Що вони шукали - незрозуміло, вони не казали. Люди боялись, але, дякувати Богу пережили окупацію. Хорошого нічого не було, було тільки погане. 

Власник одного з наших магазинів возив для людей продукти. Дякую йому, молодець. Вони під кулями і снарядами привозили продукти. Дякувати Богу, це допомогло нам вижити.

Зранку ми прокинулись, нам сказали, що росіяни повтікали і зайшли наші ЗСУ. Звичайно, було приємно. 

Після того було мирно, спокійно. У великодню ніч у Снігурівку прилетіло десять ракет. Сьогодні вночі літали "шахеди", стріляли. Що можна чекати далі, невідомо.