Мені 57 років. Маю доньку, трьох внуків і брата. Ми з міста Марганець Дніпропетровської області. Коли почалася війна я була на заробітках. Потім повернулася. Поки я була в місті, росіяни нанесли удар по центру – загинуло вісімнадцять чоловік. Потім розбили вокзал.

Два місяці тому я виїхала у Васильківку Дніпропетровської області, бо мені запропонували тут роботу вахтовим методом. Донька і брат залишилися вдома.

Марганець бомблять щодня. Брат облаштував погріб і живе в ньому. Донька дотримується правила двох стін. 

Я отримала гуманітарку від Фонду Ріната Ахметова й іноземну допомогу. Дуже вдячна за все. Хочеться, щоб війна закінчилася якомога швидше. Мрію, щоб у онуків було краще життя.