Мені 41 рік. Маю чотирнадцятирічного сина і батька сімдесяти п’яти років. Ми жили в місті Дергачі Харківської області. Там були сильні обстріли з першого дня війни. Одинадцятого квітня ми виїхали в Полтаву. Майже рік живемо в гуртожитку. 

Поки ми були вдома, волонтери привозили ліки для батька. Продукти закінчувалися. Не було газу і світла. Ми сиділи в холодному будинку, бо вікна вилетіли. Під час обстрілів ховалися в погребі.

Росіяни обстрілювали місто і вдень, і вночі. Ми майже не спали ночами. Будинок здригався.

Думаю, що до осені війна закінчиться. Тоді ми повернемося додому й будемо жити нормальним життям.