У Балаклеї були сильні обстріли. Я з дітьми сиділа в підвалі. Російська авіація скидала бомби, це було дуже страшно. Два місяці я прожила в окупації. У місті не було води, світла та газу. Мене шокувало ставлення росіян до українців. Вони знущались з нашими людьми, поводили себе, як нелюди. 

Я не могла виїхати з дітей, бо не було евакуації, а перевізники вивозили лише за великі кошти. Мені довелось йти пішки три кілометри з десяти, потім нас підібрали люди. 

Зараз я живу в Дніпропетровській області. Чекаю на завершення війни. Дуже хочу повернутися назад.