Ми покинули свій дім у Маріуполі. Там залишились всі наші речі, діти лишилися своїх іграшок, своїх друзів, школи, улюблених спортивних секцій і гуртків.  

Весь перший місяць просиділи в підвалі через постійні бомбардування. Виїжджали під обстрілами, через напівзруйнований міст, дорогою нам довелось оминати чиїсь палаючі автівки.

Вже тривалий час ми живемо у Кам’янському поряд з Дніпром. Сюди здебільшого не долітають ракети, але діти лякаються повітряної тривоги, грому, інших гучних звуків.

Рятуючись напівзруйнованим мостом, ми об’їжджали палаючі автівки